Як я вчила англійську через книжки, влоги й подкасти: від роментезі до ENGin
Оновлено: 12 годин тому
Юлія сприймала англійську як ключ до нових світів задовго до того, як почала вважати її навичкою, яку треба вивчати. Книжки, влоги й подкасти роками займали її вільний час, а три місяці тому щотижневі розмови з волонтеркою ENGin з Нової Зеландії стали новим розділом цієї історії. Ось як усе почалося — її словами.
"Англійська — це інструмент, через який я пізнаю світ. Після багатьох років, коли я проводила вільний час з англійською: читала книжки, дивилася влоги й слухала подкасти, тепер я в програмі ENGin."
Як усе почалося: читання англійською з цікавості
Усе почалося з мого бажання дізнатися, що буде далі. Колись давно я почала читати американський роментезі-роман у перекладі і врешті продовжила читати його англійською. Чому? Бо оригінал був єдиним способом дізнатися, чим закінчиться історія. Переклад містив лише уривок, як це часто буває. На той момент купити всю книжку я навіть не розглядала як варіант. Тож залишався оригінал. До того ж це була серія з п'яти книжок, з яких переклали лише дві.
І я вже розуміла, що надто захопилася історією, щоб відсутність перекладу мене зупинила. Тож довелося читати оригінал. Саме тоді я зрозуміла, що насправді немає жодних меж для читання англійською. Так, у мене були сумніви: чи справді я це зможу? Чи мій рівень достатній? А що, як не вийде? І так далі. Але ці сумніви не могли встояти перед моїм справжнім бажанням дізнатися. Я не змушувала себе. Я просто почала читати, бо мені було цікаво.
У перекладі я зупинилася на найцікавішому місці, і саме це стало моєю мотивацією. Цікавість вела мене вперед. І це спрацювало. Траплялося багато незнайомих слів, а описи було важко сприймати, тож я зосередилася на діалогах. Я зрозуміла, що можу розуміти сказане, навіть не знаючи кожного слова в реченні, але це не стало перешкодою, бо решту слів я знала завдяки репетиторству й школі. Цього вистачило, щоб зрештою прочитати всю серію з п'яти книжок лише за два тижні. Так усе почалося, і так я читаю й досі: одразу в оригіналі.
Звички читання, подібні до Юліних, — це також один із найпростіших способів відстежити реальний прогрес в англійській.
Від K-pop влогів до Netflix: вивчення англійської через розваги
Трохи пізніше я натрапила на, мабуть, перший англомовний влог, який мені справді сподобався і досі подобається. Його веде американка, яка розповідає про життя в Південній Кореї. K-pop, поряд з роментезі-романами, — ще одна моя пристрасть, тож інтерес до K-pop допоміг мені відкрити для себе життя в Кореї через англійську. Звісно, я дивилася із субтитрами, особливо тому що ця дівчина говорить яскраво, жваво й чітко, з великою кількістю ідіом і фразових дієслів. Я була в захваті. Пізнавати мову через її слова надихало, і це поступово підштовхувало мене до розширення горизонтів.
Зрештою, я почала дивитися фільми. Я люблю Netflix. Я люблю легкі романтичні фільми. Мені подобається виловлювати цікаві фрази чи слова, слухати діалоги й розмови. Це заспокоює мене, ніби я потрапляю в простір, де англійська вже не просто шкільний предмет чи страшний університетський тест. Усі ці старі значення зникають, і англійська стає просто англійською — мовою, з якою я глибше пізнаю світ.
Чому я рада, що почала саме з оригіналів
Відтоді, як я ще школяркою почала читати роментезі-книжки, минуло чимало років. Моя читацька подорож наповнювалася дедалі новими книжками, аж доки ті самі книжки, які я читала в оригіналі одразу після виходу, з'явилися на полицях українських книгарень в українському перекладі. Де вони були всі ці роки?
Тоді я навряд чи подумала б читати іноземною мовою, коли є чудовий український переклад. Але тоді не було б і мене такої, яка відкрила для себе радість і усвідомлення того, що я можу читати англійською й справді розуміти написане. Не було б бажання розширювати кордони. Хто знає. Тепер це вже не має значення. Зараз я отримую стільки ж задоволення від перекладів, скільки й від оригіналів. Але той перший досвід був безцінним. Я дуже вдячна собі за нього, а також за наступний, не менш важливий досвід.
Як подкасти дали мені спокій і впевненість
З часом регулярний перегляд моїх улюблених влогів про Південну Корею привів мене до одного відкриття: я глибоко цікавлюся особистісним розвитком. Моя цікавість розширилася до пізнання себе через людей. Чому вони такі, які є? Як вони мислять? Що вони відчувають, виконуючи свою роботу? Так я натрапила на подкасти Джея Шетті. Я слухала його інтерв'ю зі знаменитостями.
Чесно кажучи, спершу мені було некомфортно. Я не могла всидіти на місці, постійно крутилася й намагалася все перекладати подумки. Це було виснажливо й неефективно. Тож я дозволила собі відпустити це й сказала собі: просто слухай, не аналізуй надміру, не оцінюй, не заперечуй. Це стало моєю мантрою. Щоразу наново, бо це досі відчувалося незвично. Примушування завжди було звичним шляхом, а воно забирає дуже багато життєвої енергії. Я не хотіла цього — не під час війни. Тож я обрала спокій і розслаблення. І мені це вдалося. Я відпустила, розслабилася і зосередилася на темі розмови. Усе навколо ніби говорило англійською, і я просто слухала. Я вмикала субтитри, щоб водночас і бачити, і чути.
І однією з гостей була Приянка Чопра Джонас. Вона була неймовірна: говорила так чітко, усвідомлено, впевнено. Вона точно знала, що каже. І я зрозуміла: я хочу говорити англійською так само, як вона. Я хочу вкладати свою увагу і час в англійську, щоб говорити з такою самою ясністю. Я хочу, щоб англійська стала дієвим інструментом у моєму житті, завжди поряд, ніби магічна здібність, якою я можу скористатися, коли завгодно. Байдуже, за яких умов і де я перебуваю, я знаю, що зможу говорити, отримувати інформацію й учитися всього, що мені потрібно. Це моя мотивація. Так я прийшла до ENGin.
Цей перехід від примушування себе до справжнього задоволення від процесу перегукується з тією самою психологією вивчення мов, яка формує шлях багатьох студентів ENGin.
Як я знайшла ENGin
Я натрапила на рекламу у Facebook і приєдналася до ENGin. Умови мені підійшли, а найголовніше — жива розмова один на один. Минуло вже три місяці, і щотижня я розмовляю з волонтеркою з Нової Зеландії. І я щаслива, бо моя мотивація досі зі мною. Я говорю. Ні, не так, як Приянка Чопра Джонас, але відчуваю, що наближаюся до цього. А коли мене засмучують помилки, я звертаюся до розділу ресурсів ENGin про розмовну практику, де знаходжу поради на кшталт: не сприймай це особисто. І я пам'ятаю, що це процес, і я частина цього процесу. Вивчення англійської — це безперервна, динамічна подорож, у якій нормально переживати злети й падіння. Тож я продовжую. Я продовжуватиму разом з ENGin.
Відпустити цей страх так, як це описує Юлія, — саме на цьому побудовані ці поради, як говорити англійською, не боячись помилок.
Історія Юлії нагадує, що англійська не обов'язково має починатися з підручника. Для багатьох студентів ENGin цікавість, чи то до серії книжок, улюбленого блогера, чи подкасту, часто стає першим кроком до щотижневої розмови, яка формує справжню впевненість.
Хочете таку ж навчальну подорож, як у Юлії? Зареєструйтеся в ENGin і почніть щотижневу розмовну практику англійською з носіями мови та людьми, які вільно володіють англійською.
