*Цей допис адаптовано з виступу Анни Яценко на нашому щорічному заході "The Power of Conversation".
У світі, де часто домінують наративи лідерів та постатей, що перебувають у центрі уваги, існує скарбниця нерозказаних історій, про які шепочуть у закутках звичайного життя. Ці історії, хоч і здаються маленькими, несуть у собі вагу історії, відлуння минулих трагедій і тріумфів. Саме ці історії студентка програми ENGin Анна Яценко разом з командою проєкту “After Silence” прагне розкрити та зберегти.
Заснований у 2021 році, проєкт “Після тиші” виник із глибин особистих досліджень та історичної цікавості. Анна Яценко, уродженка Чернігівської області, опинилася в лабіринтах архівів Служби безпеки, де були поховані таємниці минулого її родини. Саме тут, серед запилених полиць і пожовклих документів, вона натрапила на моторошну історію свого діда, Івана Яценка, чиє життя раптово обірвалося у 1948 році під час бурхливої течії історії.
Для Анни це відкриття стало не просто особистим одкровенням, а суворим нагадуванням про крихкість пам'яті та нагальність її збереження. Подальше знищення чернігівського архіву під час російських обстрілів у 2022 році лише підкреслило цю реальність, залишивши після себе зяючу порожнечу в гобелені української історії.
Вирішивши врятувати те, що залишилося, і вшанувати голоси, втрачені в забутті, Анна та її команда розпочали місію з документування наративів звичайних людей, які пережили буремні події 20-го століття. Від Другої світової війни до радянської епохи, їхні інтерв'ю охоплювали широкий спектр людського досвіду, фіксуючи історії тих, хто вижив, і свідків, стійкість і пам'ять.
Але місія “Після тиші” виходить за рамки простого документування; це пошук розуміння і справедливості. За допомогою кропіткої архівної роботи та інтимних інтерв'ю вони збирають докупи фрагменти розколотого минулого, сплітаючи мозаїку спогадів, яка виходить за межі кордонів і поколінь.
Один із таких проектів, “Під час перебування в Германії”, проливає світло на долю українських примусових робітників під час Другої світової війни. Через ретельну курацію фотографій та особистих розповідей «Після мовчання» прагне олюднити забуті обличчя історії, відновити гідність тих, хто був витіснений на маргінес пам'яті.
Історія Хани, молодої українки, примусово мобілізованої на примусові роботи до нацистської Німеччини, уособлює стійкість і трагізм, які визначають цю сторінку історії. Розлучена з чоловіком, піддана приниженням війни та вимушеного переселення, життя Хани стає свідченням тривких шрамів конфлікту. Проте завдяки зусиллям After Silence її історія знаходить голос, а її образ зберігається для майбутніх поколінь, щоб вони могли свідчити.
Проливаючи світло на ці історії, “After Silence” не лише вшановує минуле, але й формує майбутнє. Співпрацюючи з місцевими громадами, музеями та освітніми установами, вони сприяють розвитку культури пам'яті та діалогу, кидаючи виклик укоріненим наративам і виховуючи емпатію між поколіннями.
У той час, як відлуння історії відлунює в коридорах часу, “Після тиші” постає як промінь надії серед тіней тиші. Для Анни Яценко та її команди робота ще далека від завершення. З кожним інтерв'ю, з кожною виставкою вони наближаються до свого бачення світу, де кожен голос почутий, кожна історія пам'ятається.
У світі, охопленому амнезією, “Після тиші” є гучним підтвердженням сили пам'яті, стійкості людського духу та неминущої спадщини тих, хто прийшов до нас. Своєю невтомною працею вони нагадують нам, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло в історіях, якими ми ділимося.
Comments