Як волонтерка та студентка ENGin створили дитячу книжку на підтримку України
- ENGin Program
- 10 лют.
- Читати 3 хв
Надихаюча історія волонтерки Келлі Піл, її української студентки Тетяни та дружби, що переросла у книжку «Seeds of the Sun»
Келлі Піл добре пам’ятає той момент: вона сиділа вдома у Західному Мічигані, гортала стрічку новин і знову бачила заголовки про Україну — чергове фото родини, що прощається на вокзалі, ще одну історію про зруйнований дім і перерване життя. Вона не могла відвести погляд і не могла просто сидіти без діла.
Тоді Келлі запитала себе: «Що може зробити звичайна людина для України?»
Цей пошук привів її до ENGin і вже за кілька тижнів її поєднали з Тетяною — колегою-педагогинею та мамою, яка живе в Україні.
«Те, що мене поєднали з людиною зі схожим професійним бекґраундом, значно поглибило моє відчуття солідарності, — каже Келлі. — Але я зовсім не очікувала, скільки радості принесе ця дружба».
Суботні ранки та маленькі дива
Вони зустрічаються щосуботи. Тетяна завжди з’являється зі спокійною, світлою енергією, яка щоразу надихає Келлі — попри завантажені робочі тижні зі своїми учнями та щоденні виклики життя в умовах війни. Їхні розмови охоплюють усе: від систем освіти й культурних відмінностей до кумедних написів на упаковках овочів у Мічигані.
«Слово, яким я описую свої стосунки з Тетяною, — це “радість”, — ділиться Келлі. — Я не знаю, як їй вдається зберігати таку гідність, але вона — постійне джерело натхнення».
Збір коштів, який зміцнив зв’язок
Однієї суботи Тетяна розповіла, що її учні організували збір коштів — не на підручники чи екскурсії, а на дрони для підтримки українських військових, більшість з яких – батьки або старші брати й сестри дітей, які збирали ці кошти.
«Вона говорила з гордістю про рішучість своїх учнів, — згадує Келлі. — Я відчувала водночас заціпеніння і глибоку повагу їхньою самовідданістю».
Келлі не змогла просто пройти повз. Вона написала про цей збір у Facebook і сама зробила внесок. Друзі долучилися, а згодом і її батьки — саме вони й придбали дрон. Сміливість Тетяни та неймовірна стійкість її учнів надихнули людей по інший бік океану до дії.
Книжка, народжена з дружби
Як колишня освітянка, Келлі пише дитячі книжки, присвячені соціально-емоційному розвитку. Після місяців розмов із Тетяною обидві жінки зрозуміли, що хочуть створити щось разом — щось, що вшанує допитливість, доброту й зв’язок, які вони відкрили одна в одній.
Так з’явилася «Seeds of the Sun» — історія про допитливу лисичку із Західного Мічигану, яка подорожує до України, відвідує красиві місця та відкриває тепло міжкультурної дружби. Наприкінці історії дві лисички разом готують українські налисники, политі мічиганським кленовим сиропом — маленький, але промовистий символ спільної доброти.
У книжці є рецепт налисників, цитати дітей з України та Мічигану, а також яскраві ілюстрації, що прославляють українську культуру.
«Оскільки ми не можемо безпечно зустрітися в жодній із наших країн, ми вирішили, що одного дня побачимося там, де зараз у Європі перебуває донька Тетяни — Іра, — каже Келлі. — Я мрію приїхати з валізою, повною наших книжок і пляшок мічиганського кленового сиропу, та нарешті зустрітися з Тетяною особисто, а також з її сміливою донькою Ірою та онукою Софією, яка надихнула на ім’я української лисички в історії».
«Seeds of the Sun» доступна на kelleypeel.com та на Amazon. 100% прибутку від продажу книжки передається шкільній громаді Тетяни, яка наразі не має стабільного опалення та електропостачання.
«Я сподіваюся допомогти зігріти учнів фізично — ковдрами, і емоційно — даючи їм знати, що їх бачать і про них не забули», — пояснює Келлі.
Зв’язок у темряві
Сьогодні Тетяна живе без стабільного електропостачання, і суботні відеодзвінки припинилися, у неї є лише близько двох годин світла на день. Тепер їхній зв’язок — це короткі повідомлення та електронні листи, маленькі ниточки життя у темному й непевному світі.
Навіть у таких умовах повідомлення Тетяни залишаються спокійними й щедрими: вона продовжує дякувати за дружбу та проявляє співчуття до викликів, з якими стикаються люди у США.
«Я не знаю, як повністю осягнути такий рівень співчуття, коли людина щодня живе в трагедії та невизначеності, — каже Келлі. — Я часто думаю: якби я могла жити хоча б на десять відсотків так, як живе Тетяна — з її емпатією, мужністю та гідністю, — я була б кращою людиною. Тетяна — героїня для своєї громади, і вона героїня для мене».
Будуючи мости, історія за історією
Дружба між Келлі та Тетяною продовжує зростати: незабаром Тетяна, Іра та Софія працюватимуть над шкільним проєктом, який поєднає учнів в Україні з учнями у Західному Мічигані. Через спільні історії та розмови діти по обидва боки океану навчатимуться одне в одного й бачитимуть, яким може бути зв’язок навіть у часи невизначеності.
Келлі також організовує заходи для українських дітей у Західному Мічигані, щоб знайомити юну аудиторію з українською культурою, стійкістю та спільнотою.
«Дякую ENGin за те, що зробили ці стосунки можливими, — каже Келлі, — і за те, що створюєте міст людяності у час, коли світ здається таким розділеним».
Інколи просте запитання “що я можу зробити?” і готовність прийти з відкритим серцем здатні змінити все.
