БЛОГ ENGIN

Запитайте будь-якого досвідченого викладача англійської про улюблені вправи для початку розмови — почуєте той самий список: 20 запитань або «Що б ви обрали». Ці активності непогані. Просто до них швидко звикають. Через кілька місяців одна й та сама група вже знає наперед, що буде — щойно бачить певний вираз на вашому обличчі. Зараз буде гра. Всі ввічливо посміхнуться. Хтось запитає, як це працює, хоча грав уже чотири рази...

Осама Раї, 18-річний студент із прибережного регіону Сирії, добре знає це відчуття. І саме з цього неспокою він відкрив для себе щось, що назавжди змінило його життя: благодійну організацію, що об'єднує українських студентів з англомовними волонтерами для щотижневої розмовної практики — ENGin. І це його історія.

Якби я могла сказати щось своєму молодшому «я» на початку кар'єри вчительки англійської мови із сертифікатом CELTA, я б наголосила на важливості міжкультурної обізнаності. Волонтерство з ENGin нагадало мені, що викладання англійської — це не лише граматика і словниковий запас, а й розуміння людей, які стоять за мовою.

Віта знайшла ENGin випадково, була в пошуках іншого запиту, коли інформація про програму з'явилася на екрані. Вона ледь не прогорнула далі, але раптом згадала, вона вже чула про ENGin, адже її подруга вже там.

Коли я вперше приєдналася до спільнот ENGin, я шукала більше ніж просто місце для практики англійської — я шукала споріднених душ у англомовній спільноті. Те, що я знайшла, перевершило мої очікування: тепле, живе середовище, де справжні зв'язки виникають навколо спільних захоплень і цінностей. Саме зі спільноти Women Empowerment розпочалася ця подорож.

У вересні минулого року я приєднався до програми ENGin, у якій допомагаю українцям практикувати англійську, просто спілкуючись з ними. Одна зі студенток, з якою я маю задоволення спілкуватися, — це Наталія.

Келлі Піл добре пам’ятає той момент: вона сиділа вдома у Західному Мічигані, гортала стрічку новин і знову бачила заголовки про Україну — чергове фото родини, що прощається на вокзалі, ще одну історію про зруйнований дім і перерване життя. Вона не могла відвести погляд і не могла просто сидіти без діла. Тоді Келлі запитала себе: «Що може зробити звичайна людина для України?»

Уявіть собі: ви знаходите відео на YouTube, яке, ви впевнені, сподобається вашим студентам ENGin. Ви приходите на сесію в захваті, натискаєте "Відтворити", і через п'ять хвилин... тиша. Ви запитуєте, що вони думають. "Цікаво", — кажуть вони. І все. Розмова затухає, і ви залишаєтеся в роздумах, як заповнити наступні 45 хвилин. Знайоме відчуття?

У 2023 році я щойно завершила навчання і раптом зрозуміла, що маю багато вільного часу. Я почала шукати волонтерські можливості онлайн і натрапила на згадку про те, що хтось викладає англійську українцям онлайн через ENGin.

Суботній ранок. Я вимикаю будильник і на мить перевертаюся на інший бік, дозволяючи собі розкіш ще пів години сну. Але потім згадую, чому він прозвучав. Сьогодні субота.

Нещодавно наша волонтерка Ава опинилася на незабутній зустрічі з Іриною Плетньовою, міською головою Умані, Україна. Разом зі своєю подругою Кімберлі вони особисто представили важливу інформацію, щоб допомогти розширити практику травмаорієнтованої допомоги в Україні. Усе це стало можливим завдяки програмі ENGin.

Після років спілкування через екрани, повідомлення та відеодзвінки команда ENGin нарешті зустрілася «в 3D»!

В ENGin практика англійської часто перетворюється на щось більше, ніж просто покращення мовних навичок — це подорож самопізнання. У цій історії студентка ENGin Дарина розповідає, як участь у Психологічній спільноті ENGin допомогла їй поєднати цікавість до людського розуму з захопливими розмовами англійською.

У світі бізнесу та інновацій складність часто сприймається як ознака прогресу. Підприємці та новатори відчувають тиск створювати продукти з найсучаснішими технологіями, революційними моделями чи унікальними рішеннями, яких ще не існувало. Логіка здається зрозумілою: якщо ринок уже переповнений, твоя ідея має бути більшою, складнішою та “розумнішою”, аби вижити. Але що, якщо це не завжди так? Що, якщо часом справжній прорив полягає саме в простоті?