Більше за граматику: емоційний бік вивчення англійської мови
- Wissal Ben Rhouma
- 12 лип.
- Читати 3 хв
Оновлено: 2 дні тому
Віссал Бен Руума — викладачка англійської та волонтерка ENGin. У роботі зі студентами вона постійно стикається з тим, що уроки граматики не можуть пояснити мову самі по собі, і в цьому матеріалі вона ділиться своїми спостереженнями.
«Моя англійська жахлива» — цю фразу я чую дуже часто, навіть після успішних розмовних занять. Мене це змусило замислитися: чому студенти відчувають себе недостатньо хорошими, якщо вони можуть спілкуватися? Зрештою, я дійшла висновку, що вивчення мови — це не лише опанування граматичних правил або запам'ятовування лексики, а й емоційний досвід.
Два напрямки, в які емоції можуть спрямувати навчання
Традиційно англійську викладали з акцентом на граматику, словниковий запас і точність. Однак на практиці вчителі можуть надто захоплюватися граматичними методами і не помічати, що емоції впливають на розмовні результати більше, ніж самі мовні знання. Емоційний бік вивчення мови може вплинути на процес навчання у двох напрямках: негативному або позитивному.
Коли студенти мають здорове або нейтральне ставлення до мови, навчання відбувається плавно і без особливих ускладнень. Однак коли мова асоціюється зі соромом, втраченими можливостями або травмою, процес навчання стає значно складнішим.
Як емоційні бар'єри виглядають на практиці
З мого досвіду викладання та волонтерства в ENGin емоційний бік навчання проявляється дуже конкретними способами. Вчителям та волонтерам варто звертати увагу на певні закономірності, зокрема на мовчання. Важливо зазначити, що мовчання може відображати час, необхідний для обробки мовного матеріалу. Однак інколи воно є ознакою страху припуститися помилки. Ми можемо розрізнити ці два типи мовчання. Коли студент вагається перед відповіддю, зупиняється посеред речення, вибачається за помилку або уникає розгорнутих відповідей — це свідчить про тривогу щодо помилок. Студента зупиняє не брак знань, а страх.
Далі йде розрив у впевненості. Іноді наші студенти недооцінюють свій рівень англійської. Я особисто помічала це з перших занять: зазвичай вони казали «моя англійська погана». Це типовий вислів серед тих, хто вивчає мову, проте коли я кажу їм, що вони говорять краще, ніж самі думають, я бачу різницю між здивованим студентом і тим, хто просто не вірить. Вони зазвичай ігнорують свій прогрес, навіть коли я чітко на нього вказую. Вони порівнюють себе з тими, хто вже досяг високого рівня і навчається роками.
Крім того, багато студентів схильні до перфекціонізму. Звертати увагу на точність — це добре. Але коли точність стає єдиною метою, вона перетворюється на бар'єр. Багато студентів надмірно обдумують кожне речення, намагаючись знайти ідеальне формулювання, і поки вони це роблять, розмова вже рухається далі. Інші воліють взагалі мовчати, аніж припуститися помилки, сприймаючи помилки як ознаку невдачі, а не як природну й неминучу частину навчання. Я помітила, що студенти, які практикують англійську онлайн, іноді перетворюють індивідуальне розмовне заняття на ще один урок із виправлення помилок. Вони забувають, що звичайна розмова і засвоєння нової корисної лексики — це і є основа заняття.
Іронія в тому, що прагнення уникати помилок безпосередньо пов'язане з повільнішим прогресом і меншою кількістю можливостей для практики.
Як волонтери та вчителі можуть допомогти
Працюючи з такими студентами, вчитель відіграє вирішальну роль у зниженні тривожності, створюючи середовище, де помилки приймаються. Важливо зазначити, що йдеться не про виправлення всіх помилок, а про те, які помилки варто виправляти одразу. У більшості випадків помилки краще виправляти під час відкладеного зворотного зв'язку наприкінці заняття, а деякі варто взагалі залишити без уваги. Час виправлення так само важливий, як і саме виправлення. Переривання після кожної помилки руйнує комунікативну мету завдання. Крім того, коли студент чує про кожну свою помилку, це створює відчуття невпевненості і збільшує час на обдумування.
М'яке виправлення і згадування точного вживання мови поряд із прогресом студента пов'язані з тим, наскільки ми поважаємо й цінуємо своїх студентів. Хоча ця повага рідко виражається явно, студенти її чітко відчувають. Коли студенти відчувають повагу і розуміють, що їх чують, вони охочіше беруть участь у розмові й висловлюють свою думку.
Саме це я вбачаю в основі того, що роблять волонтери ENGin щотижня: не викладають граматику, а просто приходять на справжню розмову і допомагають студентам відчути себе достатньо в безпеці, щоб у ній брати участь.
Впевненість потребує часу і це нормально
У розмовах із метою допомогти іншим покращити англійську я зрозуміла, що емоційні чинники так само важливі, як і планування занять. Крім того, нереалістично очікувати, що впевненість з'явиться за одну ніч. Як вчителі, ми можемо поступово формувати цю впевненість, відзначаючи і хвалячи точне вживання мови, участь у розмові з використанням нових слів, вивчених не в класі, та вказуючи на досягнутий прогрес, адже студенти часто не помічають його самостійно.
Людина за студентом
Підсумовуючи, вивчення мов — це не лише когнітивний, а й емоційний процес. Тому вчителям варто звертати увагу не лише на помилки, а й на емоції. Нам слід пам'ятати, що за кожним студентом стоїть людина з надіями, страхами і минулими невдачами.
За кожним студентом, який каже «моя англійська жахлива», стоїть хтось достатньо сміливий, щоб продовжувати з'являтися, і це заслуговує на терпіння, підтримку та турботу.
В ENGin волонтери з усього світу підтримують українських студентів через щотижневу розмовну практику англійської онлайн. Якщо хочете подолати мовний бар’єр та страх помилок, приєднуйтеся до ENGin і дізнайтеся, що може дати одна розмова на тиждень.
