«Ветеранів треба витягувати із зони комфорту. Ми хочемо бути корисними» — історія студента ENGin for Defenders Сергія Галгана
- ENGin Program
- 16 лип.
- Читати 6 хв
Оновлено: 4 дні тому
Ця стаття написана на основі інтерв'ю з ветераном Сергієм Галганом, яке провела Леся Шелест і опублікувала на нідерландській онлайн-платформі «Nezalezhnist». Сергій поділився ним зі своєю волонтеркою ENGin Дженефер Бікерс і надав дозвіл на публікацію скороченої версії в нашому блозі. Ми вдячні і Сергію і Дженефер за те, що вони принесли цю історію до спільноти ENGin.
Майор Сергій «Фенікс» Галган із 24-ї окремої механізованої бригади пройшов за час війни багато етапів: солдат, ветеран, інструктор з дронів, волонтер-фандрейзер і захисник інтересів своїх побратимів. З грудня минулого року він додав ще один — студент ENGin. Через програму ENGin for Defenders, яка пропонує безкоштовну щотижневу розмовну практику англійської для українських військових і ветеранів, Сергію підібрали співрозмовницю Дженефер Бікерс, волонтерку з Сан-Франциско, Каліфорнії.
Дженефер Бікерс описує його так:
«Мужність і рішучість Сергія, його фандрейзинг і відстоювання інтересів побратимів — це надихаюче послання про стійкість для всіх і особливо для його побратимів-захисників.»
Пошук сенсу після поранення: спорт, зв'язок і кроки до відновлення
Сергій отримав тяжке поранення ноги та часткову втрату слуху. Після 14 операцій в Україні та за кордоном його відновлення ще не завершене. Проте він знайшов новий сенс: підтримка свого підрозділу, активні заняття спортом, мотивація побратимів, збирання FPV-дронів і вдосконалення англійської через міжнародний проєкт ENGin, який з'єднує українців з волонтерами з усього світу для мовної практики та культурного обміну.
Ми зустріли Сергія в невеликому нідерландському місті поблизу Утрехта. Були святкові дні, більшість кафе зачинені, тому ми ходили тихими вулицями, прикрашеними вогнями. Він рухався впевнено, лише злегка спираючись на протез. У 36 років, з 17-річним стажем військової служби за плечима, Сергій несе в собі і тягар війни, і рішучість рухатися вперед. Він продовжує лікування в Нідерландах, але вже говорить про майбутнє — про повернення в Україну, створення сім'ї та системи підтримки для ветеранів.
«Я звик,» — каже він про протез. — «Тренування допомагають. Я щодня проходжу близько 7 000 кроків. Іноді більше. Їжджу на велосипеді, ходжу до спортзалу, залишаюся активним. Спорт відволікає і тримає в тонусі.» Після паузи додає: «І вивчаю англійську — крок за кроком.»
Англійська стала для нього більш ніж навичкою — вона є частиною відновлення. Через ENGin Сергій практикує розмовну мову з волонтеркою. Для нього це не лише граматика чи лексика, а й зв'язок.
«Коли спілкуєшся з людьми з різних країн, знову відчуваєш себе частиною світу,» — пояснює він. — «Ти не ізольований. Ти частина чогось більшого.»
Повсякденне життя в Нідерландах скромне. Сергій живе на фермі в невеликому причепі, наданому нідерландським волонтером через Netherlands for Ukraine Foundation Initiative (NL4UA). Його сусід — також ветеран-військовий, який проходить реабілітацію.
«Не просторо, але достатньо,» — каже він. — «Люди тут дуже підтримують. Це важливіше за комфорт.»
Фінансова ситуація складна. Він отримує близько €400 на місяць від нідерландського уряду, як і інші переміщені українці. Водночас його військові виплати від України призупинені з 2023 року. «Якщо перебуваєш за кордоном на лікуванні більше року, виплати часто зупиняють,» — пояснює він. — «Треба постійно доводити, що лікування ще потрібне. Документи, переклади, бюрократія — це виснажує.»
Дрони, фандрейзинг і власний приклад
Незважаючи на це, Сергій обирає зосереджуватися на тому, що може контролювати. Він залишається активним у волонтерській роботі і продовжує підтримувати свій підрозділ. У 2024 році він приєднався до Drone Aid Collective, де українські захисники, які проходять реабілітацію, навчалися збирати FPV-дрони. Ці дрони критично важливі на полі бою — вони забезпечують розвідку, допомагають коригувати артилерійський вогонь і рятують життя.
«Ми організовували воркшопи в різних містах,» — каже він. — «Ми навчали і українців, і нідерландців. Попит на дрони лише зростає, і кожен дрон — це шанс врятувати когось.»
Ця робота дала йому нове відчуття сенсу. «Немає нічого значущішого, ніж знати, що твої зусилля можуть захистити когось,» — каже він. — «Це мотивує продовжувати.»
Сергій також брав участь у благодійній ініціативі, організованій нідерландськими ветеранами — марафоні «Марафон надії». Маршрут пролягав від Нідерландів до України і охоплював майже 2 000 кілометрів. Хоча через протез він не міг бігти, він приєднався символічно.
«Це було потужно,» — каже він. — «Люди жертвували, підтримували нас, стежили за маршрутом. За два тижні ми зібрали близько €120 000 на медикаменти.»
Найбільше його вразило те, як нідерландське суспільство ставиться до своїх ветеранів. «Є повага, реальна підтримка і довгострокові програми,» — пояснює він. — «Не просто слова. Я хотів би бачити такий підхід в Україні.»
Сергій також вірить у власний приклад.
«В армії, якщо ти не є прикладом, за тобою ніхто не піде,» — каже він. — «Той самий принцип діє в житті.»
Психологічні виклики, з якими стикаються ветерани, і чому зв'язок має значення
Водночас Сергій відверто говорить про виклики, з якими стикаються ветерани, особливо психологічні.
«Багато хто почувається ізольованим,» — каже він. — «Є відчуття провини того, хто вижив, втрата сенсу. Деякі люди перестають виходити, перестають спілкуватися. Вони відчувають себе відірваними від суспільства.»
Він вважає, що бездіяльність — один із найбільших ризиків.
«Коли занадто довго залишаєшся в зоні комфорту, починаєш губити себе,» — каже він. — «Ветеранів треба залучати, запрошувати, включати. Нам потрібні можливості робити внесок.»
Саме тут такі ініціативи, як ENGin, відіграють важливу роль. Для багатьох ветеранів вивчення англійської відкриває двері до освіти, роботи та міжнародного спілкування, але, мабуть, найважливіше — відновлює впевненість у собі.
«Коли говориш з кимось, хто тебе слухає, хто поважає тебе, всередині щось змінюється,» — пояснює Сергій. — «Починаєш знову вірити в себе.»
Він наголошує, що підтримка має бути постійною.
«Однієї події недостатньо,» — каже він. — «Людям потрібна постійна увага. Справжнє спілкування. Не жалість.»
На питання, що тримає його на ногах, Сергій відповідає просто: «Мої побратими.» Багато з них досі воюють. Деяких вже немає. «Не можна здаватися, коли пам'ятаєш про них,» — каже він.
Він продовжує допомагати своєму підрозділу і побратимам. Люди в Нідерландах довіряють йому і часто жертвують через нього. «Вони запитують, де потрібна допомога, і я її спрямовую,» — пояснює він. — «Ми підтримуємо одне одного.»
Він також говорить про те, як цивільні мають взаємодіяти з ветеранами.
«Не жалійте нас,» — каже він. — «Ми хочемо почуватися нормально. Жалість тримає нас у минулому. Повага допомагає рухатися вперед.»
Відновлення, стійкість і шлях попереду
Сергій живе з частковою втратою слуху внаслідок акустичної травми. Після операцій слух частково відновився, проте постійний дзвін у вухах (тиннітус) залишається.
«Адаптуєшся,» — каже він. — «Знаходиш способи справлятися.»
Він чітко пам'ятає день свого поранення — 7 липня 2022 року, поблизу Бахмута. Міна впала прямо в їхню позицію. «З восьми нас вижили лише троє,» — згадує він. Попри тяжкі поранення, їм вдалося накласти джгути і дочекатися евакуації. «Ми підтримували одне одного,» — каже він. — «Це й тримало нас живими.»
Після евакуації його переправили до Нідерландів на лікування. Місяцями лікарі намагалися зберегти ногу, але зрештою ампутація стала неминучою. Далі — тривала реабілітація: навчитися ходити знову, відновити сили, відбудувати життя з нуля. Однак навіть у цьому складному процесі Сергій знаходив сенс. Він зосередився на зростанні, зв'язку з людьми і допомозі іншим.
«Можна пережити будь-що, якщо розумієш, заради чого живеш,» — каже він.
Дивлячись у майбутнє, він планує повернутися в Україну після завершення лікування. Хоче створити ініціативи для підтримки ветеранів — допомогти їм знайти роботу, отримати освіту і реінтегруватися в суспільство. «Нам потрібні системи, а не лише ідеї,» — каже він.
Він вірить, що ветерани самі мають бути частиною цього процесу. «Ніхто не розуміє наших потреб краще за нас,» — пояснює він. — «Якщо ми не візьмемо відповідальність, нічого не зміниться.»
Попри все пережите, Сергій залишається оптимістом.
«Життя не таке довге,» — каже він. — «Хочеться залишити щось значуще.»
Його історія — не лише про виживання. Це про трансформацію. Про знаходження сенсу після втрати, побудову зв'язків після ізоляції та рух уперед попри невизначеність.
«Ми хочемо бути корисними,» — каже Сергій. — «І нам ще є що дати світу.»
Про ENGin for Defenders
Історія Сергія — одна з тисяч, що розгортаються по всій Україні та за її межами. Це історії чоловіків і жінок, які віддали все і тепер крок за кроком знаходять свій шлях вперед.
ENGin for Defenders — безкоштовна програма, яка поєднує українських військових і ветеранів з англомовними волонтерами для щотижневої розмовної практики онлайн. Для багатьох учасників це більше, ніж мовна програма — це зв'язок зі світом, впевненість у собі і нові можливості.
Якщо ви — ветеран або військовослужбовець і хочете практикувати англійську онлайн, ця програма для вас. Якщо ви знаєте когось, кому це може допомогти, поділіться з ними.
ENGin — некомерційна програма, що поєднує українців з англомовними волонтерами з усього світу для безкоштовної щотижневої розмовної практики онлайн. Дізнайтеся більше на uk.enginprogram.org.
